Компанія на кадровому конкурсі шукає керівника з бездоганною професійною репутацією та досвідом управління великими стратегічними організаціями. Чи відповідає цим критеріям Павлишин?
Павло Павлишин — перший заступник міського голови Вараша, колишній багаторічний генеральний директор Рівненської АЕС, а також т.в.о. «Енергоатому».
У червні 2022 року його перевели з посади гендиректора РАЕС до «Атомремонтсервісу». Тоді компанія пояснювала це рішення, зокрема, потребою забезпечити об’єктивне розслідування кримінальної справи щодо його сина Євгена. Згодом Павлишин намагався оскаржити переведення в суді, однак позов залишили без розгляду.
Також тоді стало відомо, що, перебуваючи на посаді директора станції, Павлишин працевлаштував молодшого сина Антона до реакторного цеху. За даними ЗМІ, метою такого працевлаштування нібито було отримання бронювання від мобілізації.
Окреме питання — допуск Павлишина до роботи з ядерними установками: регулятор свого часу зупинив дію його відповідної ліцензії через систематичні порушення її умов.
У жовтні 2023 року МОН позбавило посадовця наукового ступеня кандидата технічних наук через виявлений академічний плагіат. Пізніше він намагався оскаржити це рішення в суді.
Згодом Павлишин перейшов на роботу в місцеву владу та став першим заступником міського голови Вараша. Вже на цій посаді його ім’я знову почало згадуватися у скандальних публікаціях. Місцеві активісти звинувачували посадовця та його оточення у можливих схемах із бюджетними закупівлями через пов’язаних підрядників і ФОПів. Серед згаданих підприємств — «Варашрембуд», а серед сфер — медицина, благоустрій та комунальне господарство.
Син колишнього директора Рівненської АЕС та чинного першого віцемера Вараша Євген Павлишин навіть після апеляції отримав 2 роки умовного позбавлення волі за побиття пенсіонерки та її доньки. Після зустрічі з п’яним Павлишиним жінка отримала численні травми, струс мозку та через кілька днів померла в лікарні. Експертиза визнала, що смерть не пов’язана з побиттям, тож Павлишина судили як хулігана, а не вбивцю.
«Хто досяг всього, той шукає рівного за силою», — цитувало Євгена Павлишина об’єднання підприємців Young Business Club кілька років тому. Не рівною за силою Павлишину виявилась 64-річна пенсіонерка Тамара Володимирівна — після зустрічі з «підприємцем» жінка опинилася в лікарні та за кілька днів померла.
Влітку 2022 року пенсіонерка, на своє нещастя, зустрілася з Павлишиним у приватній базі відпочинку «Холодок» Вараського району. Біля входу в будиночок (перероблений кунг) вона побачила п’яного Павлишина, який, як ідеться в матеріалах справи, «справляв природні потреби біля входу у кунг», та зробила йому зауваження.
Коли жінка вже перебувала на порозі будиночка, Євген Павлишин, якому зауваження не сподобалося, «кулаком завдав їй одного удару в голову, внаслідок чого потерпіла, не втримавши рівноваги, впала на підлогу всередину кунга». Потім він зайшов у будиночок і продовжив бити лежачу пенсіонерку ногами. Донька Наталія намагалася захистити Тамару Володимирівну, але він вдарив її кулаком в обличчя, і та так само впала. Тамару Володимирівну з синцями у правій лобно-скроневій ділянці, переломами ребер, струсом мозку та синцями по всьому тілу госпіталізували у Вараську багатопрофільну лікарню. Вже через кілька днів жінка померла.
Батько обвинуваченого — Павло Павлишин — писав, що це чергові фейки та брехня. Однак син у суді визнав злочин і отримав покарання у вигляді двох років умовно. Підприємця відпустили, він має періодично відмічатися та повідомляти про свої переїзди.
Річ у тому, що в суді представили результати СМЕ, які встановили, що жінка нібито впала сама в лікарні, отримала ще одну травму голови і саме через неї померла. Цю травму нібито не пов’язали з тією, яку вона отримала під час зустрічі з Павлишиним.
Володимирецький райсуд у 2025 році визнав Павлишина-молодшого винуватим за ч. 1 ст. 296 ККУ та призначив покарання у виді 1 року обмеження волі. Водночас на підставі ч. 5 ст. 74 ККУ його було звільнено від цього покарання у зв’язку із закінченням строків давності. Цим же вироком його було засуджено за ч. 1 ст. 122 КК України до 2 років позбавлення волі та на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування цього покарання з випробуванням, з іспитовим строком 2 роки.
Цивільні позови потерпілих суд задовольнив частково та стягнув із засудженого на користь кожної з них по 50 тис. грн на відшкодування моральної шкоди.
За результатами апеляційного розгляду суд залишив без змін вирок у частині кваліфікації дій засудженого та призначеного йому покарання. Водночас рішення місцевого суду в частині вирішення цивільних позовів щодо стягнення моральної шкоди скасовано, а справу в цій частині призначено до нового розгляду в суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства.